Гострий середній отит (ГСО): Симптоми, діагностика та лікування

Середнє вухо – це порожнина за барабанною перетинкою, яка містить слухові кісточки, які передають звукові коливання на внутрішнє вухо. Інфекція середнього вуха часто виникає на тлі простуди^{2, 1}. Причиною ГСО може бути вірусна, вірусно-бактеріальна або бактеріальна інфекції. Найчастіше ГСО виникає на фоні гострої респіраторної вірусної інфекції (гострого вірусного риносинуситу)¹. Це одна з найпоширеніших хвороб дитячого віку. Згідно зі статистикою, близько 75% дітей переносять це захворювання в дошкільному віці, а більшість з них у перші два роки свого життя^{2, 3}.

Прояви гострого отиту середнього вуха

Головна скарга пацієнтів з ГСО – це сильний одно- або двобічний вушний біль, який посилюється в положенні лежачи і викликає значний дискомфорт. Крім цього, можуть спостерігатися такі симптоми:

• порушення слуху;
• підвищення температури тіла;
• витікання рідини з вуха;
• головний біль.

У маленьких дітей, які ще не почали говорити або не можуть чітко сформулювати свої скарги, визначити гострий отит можна на підставі наступних ознак:

• смикання вуха;
• підвищення температури тіла;
• проблеми з засинанням;
• частий плач;
• дратівливість;
• порушення реакції на звуки;
• зниження апетиту.

Частий прояв інфекційного отиту у малюків – дратівливість і безсоння після перенесеної застуди.

Механізм розвитку гострого середнього отиту

ГСО часто виникає на тлі застуди, грипу або алергії². При цих захворюваннях порушується відтік рідини по слуховій (євстахієвій) трубі, яка з’єднує середнє вухо з носоглоткою. При набряку цих труб, рідина застоюється і стає сприятливим середовищем для розмноження бактерій і розвитку інфекції¹. У маленьких дітей євстахієва труба розташована більш горизонтально, отже вона гірше справляється з відведенням рідини і її просвіт легше перекрити. Тому пік захворюваності припадає на вік від 6 до 18 місяців⁴.

Фактори ризику гострого отиту

Найбільше до розвитку ГСО схильні діти від 6 місяців до 2 років через особливості анатомії і ще не сформовану імунну систему. Крім віку, існують і інші чинники ризику

• Відвідування дитячого садка
  Тісні контакти в колективі сприяють поширенню респіраторних інфекцій.
• Годування дитини з пляшечки
  Штучне вигодовування пов’язане з частішим проявом вушних інфекцій аніж при грудному вигодовуванні.
• Сезонні фактори
  Найчастіше інфекційний отит розвивається взимку і восени. Люди з сезонною алергією мають вищий ризик розвитку запалення середнього вуха в період цвітіння рослин².
• Якість повітря
  Куріння, в тому числі пасивне, а також погана якість повітря можуть підвищувати ризик розвитку отиту².

Діагностика та лікування гострого отиту

Для того, щоб поставити діагноз, лікарю необхідно зібрати скарги пацієнта і провести огляд. Для цього зазвичай використовують отоскоп – інструмент, завдяки якому можна оглянути зовнішній слуховий хід та барабанну перетинку. При наявності сумнівів або підозрі на розвиток ускладнень, доктор може призначити додаткові діагностичні процедури.

Лікування ГСО направлене на боротьбу з причиною інфекції і усунення симптомів, в першу чергу – вушного болю. Оскільки головними збудниками виступають саме бактерії (пневмокок, мораксела або гемофільна паличка), лікарі часто призначають антибіотики.

Антибіотики

Незважаючи на переважно бактеріальну природу ГСО, в деяких випадках вона може пройти самостійно і без застосування протимікробних препаратів. Лікар може відкласти прийом антибіотиків у дитини:

• віком від 6 до 23 місяців з ліво- або правобічним середнім отитом (незначний біль тільки в одному вусі), що триває менше 48 годин, і температурою тіла нижче 39 °C;
• від 2-х років з одно- або двобічним гострим середнім отитом з незначним вушним болем, що триває менше 48 годин, і температурою тіла до 39 °C.

Рішення про те, чи варто приймати антибіотик і який саме, повинен приймати лікар індивідуально для кожного пацієнта на підставі співвідношення потенційної користі та ризиків.

Знеболювання

Лікар також може запропонувати препарати, що зменшують біль у вусі. Це можуть бути:

• Протизапальні засоби, наприклад парацетамол чи ібупрофен. Аспірин небажано давати дітям і підліткам з грипоподібними симптомами через ризик розвитку серйозної побічної реакції – синдрому Рея.
• Знеболюючі вушні краплі з анестетиком можуть допомогти швидко зменшити біль при отиті, коли барабанна перетинка непошкоджена.

Вушний біль – головна причина зниження якості життя пацієнтів з ГСО. Антибактеріальні та протизапальні препарати далеко не відразу приносять відчутне полегшення, тому існує потреба в «невідкладній допомозі».

Отипакс – французькі вушні краплі, які, завдяки комбінації місцевого анестетика і протизапального засобу, вже через 5 хвилин після застосування знижують біль, а через 15-30 хвилин – практично повністю його усувають. Препарат можна використовувати починаючи з 1 місяця.

Резюме

Таким чином, гострий отит середнього вуха – розповсюджена хвороба дитячого віку, яка може зустрічатися і у дорослих. Найбільш схильні до розвитку вушної інфекції діти в перші 2 роки життя. Діагноз встановлюється лікарем на підставі типових скарг і огляду вуха спеціальним приладом – отоскопом. Лікування полягає в протимікробної терапії та знеболенні.

Список літератури:

1. УНІФІКОВАНИЙ КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ ПЕРВИННОЇ, ВТОРИННОЇ (СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ) ТА ТРЕТИННОЇ (ВИСОКОСПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ) МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ: ГОСТРИЙ СЕРЕДНІЙ ОТИТ 2020

2. Mayo Clinic. Ear infection (middle ear)
https://www.mayoclinic.org/diseases-conditions/ear-infections/symptoms-causes/syc-20351616

3. Ф.Б. Юрочко, Д.Б. Копанська. Гострий середній отит у дітей віком до 2 років: найскладніший – у найменших. Дитячий лікар 2 2019. Сторінки: 25-30